Смотреть больше слов в «Словнику українського сленгу»
РОЗБІ́ЙНИК (той, хто грабує, убиває з метою грабежу), РОЗБИША́КА, РОЗБІЯ́КА розм., ЗАРІЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́З розм., ХАРЦИ́ЗА розм., ХАРЦИЗЯ́КА розм., ХА... смотреть
ЗБУЙ, збу́я, ч., діал. Розбійник, грабіжник. [Крайник:] Пропало сто дукатів! Повісьте сього збуя тут при них (Фр., IX, 1952, 337). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 455.... смотреть
Збу́й:— розбійник [24;51;III,IV,IX;XII]— розбійник, бешкетник [20;33]— розбійник, розбишака [52]
збуя, ч., діал. Розбійник, грабіжник.
збуй вул. хуліган, розбишака (ср, ст): Мамусю, я вся тремчу. Боялася зайти до брами: стояли там якісь збуї, і я мало не вмерла зо страху (Авторка)◊ жа́ндарм і збуй → "жандарм"... смотреть
див. розбійник
збуя, ч. , діал. Розбійник, грабіжник.
збуй іменник чоловічого роду, істота розбійник діал.
розбійник
розбійник