Смотреть больше слов в «Словнику українського сленгу»
КОБИ́ЛКА, и, ж.1. Зменш.-пестл. до коби́ла 1.Запряг [запріг] він миттю чортопхайку, Черкнув із неба, аж курить! І все кобилок поганяє (І. Котляревський... смотреть
-и, ж. 1) Зменш.-пестл. до кобила 1). 2) перев. мн. Рослиноїдна комаха родини саранових із видовженим тілом, короткими вусиками, двома парами крил. 3)... смотреть
КО́НИК (комаха з довгими ногами, що стрибає й крилами утворює сюркітливі звуки), КОБИ́ЛКА, ЦВІРКУ́Н, СКАКУ́Н діал. Коники зелені скачуть у траві (В. Со... смотреть
-и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до кобила 1).2》 перев. мн. Рослиноїдна комаха родини саранових із видовженим тілом, короткими вусиками, двома парами крил.3... смотреть
імен. жін. роду, жив.зоол., хім., екон.кобылка
1. Оформлення дерев'яних випусків крокв над стіною. 2. Брусок, що з'єднує дерев'яні елементи (дверну коробку, сходинки, тесини тощо) з конструкцією стіни або кроквами.... смотреть
[kobyłka]ж.kobyłka
1) розм. filly2) (скрипки) bridge
стара назва підставки для струн у скрипки, альта, віолончелі, контрабаса, домри, гітари та ін.
1) уменьш.; ласк. кобылка 2) энт.; спец. кобылка 3) (у птиц) грудная кость
див. держак; кінь
Коби́лка, -лки, -лці; -би́лки, -би́лок
коби́лка крав. металева петля на одязі (ср, ст)
коби́лка іменник жіночого роду, істота