ГРИЗЛО

(-а) с. 1. крим., жрм, згруб. Рот. Возбуждьоннний Саломон Самсонович кида палочку з гавном крокодилу в гризло і захлопує його кошмарну щелепу (Л. Подерв'янський, Герой нашого часу). БСРЖ, 142; ПСУМС, 19; СЖЗ, 32; ЯБМ, 1, 248. ♦ Закрити гризло, жрм, згруб. Замовкнути. ФССГД, 76. 2. жрм; згруб. Обличчя. Лев Силенко, мабуть, у таких випадках радив знайти кілька дужих ржісів (для невтаємничених - рішителів життя і смерті) і порішити з пациками, себто натовкти їм гризла (Л. Дереш, Культ); - Ти, обревку! - гаркнув я на нього. - У гризло дати, еге? (Л. Кононович, Феміністка). БСРЖ, 142; Чабаненко 1992, 1, 250. 3. крим., згруб. Горло. БСРЖ, 142; СЖЗ, 33. 4. мн. гризла, гризл; мол. Зуби. ПСУМС, 19.