НАТУРА

(-и) ж. ♦ В натурі, жрм, крим. 1) у функції вставного слова. Справді. В натурі, уматово! (МТ, 1999, № 16); - Я можу й горілку, до іноземних лікерів не привчена, в натурі, - буркнула Настя... (М. Омельченко, Свято біди); 2) у знач. вигуку. Вираження неґативних емоцій. нехай оближуться гелуни, в натурі, розбий їх паралічем (Є. Пашковський, Безодня).