СТРІЛЯТИ

(-яю, -яєш) недок., що, жрм. 1 Просити, випрошувати, позичати різні дрібниці у когось. - Хлопці, пошастайте може, знайдете сигарету? - Сказано ж - нема самі стріляємо, - відповів Сашко, вдивляючись у протилежний бік (М. Омельченко, Свято біди). БСРЖ, 570; ПСУМС, 66. 2. крим. Жебракувати. БСРЖ, 570; СЖЗ, 97; ЯБМ, 2, 389 ♦ Стріляти на якорі. Жебракувати, прикидаючись калікою. СЖЗ, 97.